Як аферист Володимир Антонов під виглядом українця втік до Франції: спецоперація банкіра-примари
Про це пише портал "Антикор"
Усе виглядало так, ніби він просто вийшов на прогулянку і не повернувся. Пошуки нічого не дали: камери не зафіксували його виходу, охорона на КПП нічого підозрілого не повідомила, а двері були зачинені зсередини, хоча в будинку нікого не було. Через три дні мовчання батько Антонова, Олександр, подав заяву про зникнення сина до поліції Одинцівського району. Однак Антонов насправді не зник – він виринув у Франції під новим ім’ям і з новим громадянством – на цей раз українським.
Зміна особи та нове життя у Франції: війна як прикриття
У 2024 році Антонов скористався хаосом навколо примусової мобілізації в Україні, щоб приховати свою втечу. За даними журналістів, він підробив документи, оформив нову особу під іменем Володимир Іванов, вказав іншу дату народження й заявив про своє українське громадянство. Це дозволило йому уникнути екстрадиції з ЄС, оскільки формально він став «громадянином України, що рятується від переслідування».
Читайте по темі: В Польщі українець підпалив свого роботодавця
Згідно з даними низки джерел, Антонов зараз мешкає у Франції під новим ім’ям — Володимир Іванов. Він подав запит на політичний притулок і стверджує, що є українським біженцем. Французька влада офіційно поки не коментувала, однак його профіль і фото вже з’являлись у внутрішніх базах даних — і схожість з Антоновим визнають навіть співробітники, які раніше вели справу Snoras.
Як видно з заяви Антонова-Іванова до французьких органів, він живе у Греноблі й подав на реєстрацію українські документи. Які, вочевидь, французи визнали за дійсні. З цього випливає дуже неприємне питання до українських правоохоронців – хто, де й коли видав Володимиру Антонову український паспорт, на ім’я Володимира Іванова, а також оформив йому закордонний паспорт громадянина України на те ж ім’я та присвоїв унікальний податковий номер.
Виникає й ще одне запитання – хто і як перевіз новоявленого «Іванова» через український кордон. Сумнівно, щоб він вплав долав Тису. Антонову явно допомагали – принаймні на рівні прикордонної служби. Хоча, беручи до уваги новий паспорт та інші обставини, видається на те, що «дах» в Антонова-Іванова був куди солідніший.
На картинці вище – пояснення «Іванова» щодо причин, чому він обрав Францію та чому втік з України. Ось переклад (у перекладі можливі невеликі неточності через не зовсім розбірливий почерк Антонова-Іванова):
Читайте по темі: Сили оборони відбили на фронті 216 атак противника
Якщо ця історія бодай частково правдива, то до українських правоохоронців виникає ще більше запитань. Насамперед – до СБУ. Але в цій історії є і явні невідповідності, які вже ставлять запитання до французьких правоохоронних органів. Втім, залишимо поки що цю історію відкритою – після того, як про Антонова-Іванова почали писати у ЗМІ, у нього явно виникнуть проблеми у Франції, тому почекаємо розвитку подій.
Кримінальна передісторія
Антонов відомий як крупний гравець на банківському ринку країн Балтії, України, Росії та Великої Британії. На початку 2000-х він створив «Конверс груп» і контролював банки в Росії, став співвласником Investbank, Snoras та інших. У Литві Snoras був націоналізований у 2011 році через фінансову діру на мільярд євро. У Великій Британії він володів клубом Portsmouth, мав частку в Spyker Cars і навіть вів переговори про купівлю Saab.
У Росії його заарештували за справою банку «Советский», де він визнав викрадення близько 150 млн рублів. Пізніше його ім’я фігурувало в схемах із десятьма банками — Байкалбанк, РМБ, АК Банк тощо.
Український слід: гроші, сепаратизм і вплив на стратегічні галузі
Попри те що більшість гучних епізодів у кар’єрі Володимира Антонова асоціюється з Литвою, Росією та Великою Британією, саме в Україні він вів найбільш системний і стратегічний бізнес. Саме тут його ім’я неодноразово звучало у зв’язку з розслідуваннями про виведення коштів, вплив на галузі з державною участю і фінансування дестабілізаційних процесів на сході країни.
У середині 2000-х років Антонов через структури своєї «Конверс Груп» почав активно заходити на український ринок. За даними розслідувань, зокрема Економічної правди, через контрольовані ним банки в Україні проходили багатомільйонні транші сумнівного походження — у тому числі в межах так званої «молдовської пральні» (landromat), яка використовувалась для відмивання коштів з Росії через офшори й українські банки.
Антонов фігурував як бенефіціар низки офшорних структур, які мали рахунки в банках, що брали участь у схемах переказу коштів у Крим, Донецьк та Луганськ після 2014 року.
У 2015–2016 роках СБУ і ГПУ відкривали провадження щодо можливого фінансування тероризму. У матеріалах слідства зазначалося, що у 2014–2015 роках через контрольовані Антоновим фінансові потоки (зокрема, через офшорні компанії в Придністров’ї та на Кіпрі) здійснювалося фінансування «гуманітарних програм» на непідконтрольній території Донбасу.
Публічно звинувачення не дійшли до суду, але за даними журналістських розслідувань (зокрема, проєкту FakeOff), у цих схемах згадувалися великі поставки обладнання та пального на підконтрольні «ЛНР» і «ДНР» території, які фінансувалися саме через рахунки Антонова.
Антонов виявляв інтерес до логістики та транспорту — у 2010–2013 роках структури, пов’язані з ним, активно скуповували частки в регіональних автопарках, логістичних компаніях та навіть намагалися впливати на тендери «Укрзалізниці». Через посередників у Харкові та Одесі він намагався створити логістичні хаби з доступом до портів, однак після Революції Гідності більшість цих схем були згорнуті.
Ще однією важливою галуззю, де працювали афілійовані з Антоновим структури, був енергетичний сектор. Йдеться насамперед про доступ до схем з постачання вугілля та електроенергії з окупованих територій після 2014 року.
Журналісти пов’язували Антонова з фірмами-прокладками, які експортували антрацитне вугілля до Туреччини та Польщі, декларуючи його як імпорт з РФ чи Казахстану. Частина цього вугілля, за даними джерел СБУ, походила з шахт на території «ДНР».
У 2012–2013 роках Антонов через мережу юридичних і консалтингових компаній намагався зайти до ринку державного страхування, у тому числі щодо покриття ризиків на транспорті й атомній енергетиці. Його представники зустрічалися з керівниками тодішнього Міністерства енергетики та інфраструктури, але після початку війни у 2014 році ці контакти обірвалися.
Політичний дах і кримінальні зв’язки в Україні та Росії
За словами джерел, наближених до ГПУ, Антонов мав зв’язки з окремими представниками «Партії регіонів» і проросійських кіл в українському політикумі, зокрема — з колишніми нардепами, які після 2014 року втекли до Москви. Частина з них забезпечувала йому інформаційний та юридичний захист, поки СБУ не перекрила канали діяльності його компаній.
У Росії Антонов мав тісні зв’язки з фінансово-промисловими угрупованнями, криміналітетом і, за деякими даними, зі спецслужбами. Він був під слідством за особливо великі шахрайські схеми, але співпрацював зі слідством, що дозволяло йому знову виходити на свободу та займатись новими проєктами. Також він фігурував у гучному розслідуванні «Ландромату», де згадувалися офіційні особи з ЦБ РФ і наближені до ФСБ структури.
Активи, що залишились
Хоча значну частину активів Антонов втратив через банкрутства, націоналізації та арешти, дещо залишилось. Це — частки у Spyker Cars, North One Sport, Bowler, AirBaltic, а також рахунки у Швейцарії, Кіпрі та Ліхтенштейні. Частину з них, ймовірно, переоформлено на довірених осіб або на нове ім’я — Володимир Іванов.
Володимир Антонов — не просто колишній банкір. Це людина, що втілила собою гібридну модель кримінально-політичного капіталізму: фінансові афери, зв’язки з владою, відмивання грошей і втеча через кордони. Його поява у Франції під новим ім’ям — не випадковість, а ретельно спланована операція з уникнення правосуддя. Та нові розслідування в Європі можуть зруйнувати цю схему — якщо міжнародне співтовариство не залишить цю справу поза увагою.
Джерело фото: журналіст Леонід Якобсон (kompromat.lv)
Распечатать
